Серпнева педагогічна конференція 2019

Доповідь на тему « Нова українська школа - перші результати, очікування»

    З 2018-2019 навчального року стартувала ключова реформа Міністерства освіти і науки. Всі перші класи почали навчатися за програмою Нової української школи. До нас її тестували у 2017-2018 навчальному році 100 шкіл. Вчителі, учні та батьки, які тестували новий стандарт показали дуже хороші результати, чим надихнули і нас. Двадцять дві тисячі вчителів України почали працювати в школі, до якої з любов’ю ходитимуть діти, вільно висловлюватимуть власну думку, логічно її відстоюватимуть. Здобудуть уміння, які будуть застосовувати в реальному житті.

   Передбачити, у якому світі житимуть наші діти, важко, адже він швидко змінюється. Проте упевнено можна сказати, що в майбутньому потрібно буде вміти працювати в команді і співпрацювати. Значну частину часу в НУШ присвячено роботі в групі. Причому школярі не просто гратимуться в ігри, а робитимуть проекти і спільно шукатимуть рішення проблем. Хоча слово «гра» в НУШ не зовсім гра, як ми її сприймаємо з дитинства (класики, резинки, настільні ігри). Це моделювання ситуацій із додаванням рухової активності, творчих завдань. 

    Кожен учитель у своєму класі, в тому числі і я, створив безпечну, дружню, цікаву атмосферу для виконання головної ідеї НУШ – компетентнісне навчання та розвиток 11 компетентностей, прописаних у законі «Про освіту». Звичайно, однієї атмосфери було б замало, щоб впровадити навчання по-новому. Потрібне нове освітнє середовище.  Всі класи були забезпечені одномісними партами, новою  технікою (ноутбук, принтер, ламінатор), унаочненням, новими підручниками. Традиційні «класні куточки» на стінах замінили роботи, виконані дітьми, матеріали, що спонукають до роздумів, рутини.

 Коридори прикрашають яскраві малюнки, які спонукають до естетичного сприйняття світу. 

    Учитель став основною опорою реформи. Нам дали свободу дій: творити, експериментувати, втілювати свої ідеї в життя. Ми керуємося Державним стандартом, у якому окреслені результати, що мають досягти учні, закінчивши певний етап навчання. В основі – інтегроване тематично-проектне навчання.

     Саме поняття «інтеграція» - не нове. Ще до реформи ми поєднували предмети, вводили ігровий метод в навчання дітей. Інтеграція вимагає від нас більш глибинної підготовки до уроків. На початку навчального року вона може займати до п’яти годин в день. Та коли з’являться перші результати, а діти почнуть плакати, бо не хочуть іти додому, і все більше і більше опрацьовуватимуть матеріалу самостійно, то цей час значно скоротиться. Так-так, не дивуйтеся учні мого класу саме плакали, коли бачили в дверях класу своїх батьків, і просили їх прийти пізніше.  Міжпредметна інтеграція дає змогу дитині сприймати предмети і явища цілісно, системно, емоційно, різнобічно. В доступній формі розкриваються зв’язки між неживою і живою природою та впливом людини на неї, виховується любов до Батьківщини. На інтегрованому курсі «Я досліджую світ» мої учні краще опановували письмо та читання, ніж на звичайних уроках, бо це для них проходило якось непомітно. Письмо, читання, лічба були лише засобами для досягнення мети.   

     Упродовж лютого-червня 2018 року вчителі, що розпочинали навчання дітей на засадах Нової української школи, пройшли підвищення кваліфікації. Спочатку ми пройшли дистанційний онлайн-курс на порталі EdEra.  Потім впродовж трьох очних сесій спеціально підготовлені тренери закріплювали наші знання на практиці. Дуже приємно, що серед тренерів були вчителі нашого району. Завдяки їм ми стали більш впевненими в собі, з новою силою розгорілося бажання експериментувати та творити. Результатом також стало те, що ми всі ближче познайомились, подружилися, обмінялися номерами телефонів і впродовж року допомагали один одному. Ми навчилися працювати спільно, а не конкурувати. Нова українська школа змінила і нас. 

     Я думаю, що всі помітили, що уже декілька років діти не такі, як раніше. У них уже є своя думка, своє бачення світу і деякі старі методи навчання і виховання перестали діяти. Сучасних дітей треба зацікавити, вмотивувати, а інакше результату не буде. У НУШ цей момент також добре продуманий. В освітньому процесі широко використовується електронне навчальне середовище. Діти переглядають навчальне відео та слухають музичні твори. На допомогу вчителю прийшли нові види діяльності: письмо для себе, читання для себе та з другом, математика самостійно, стіна слів, ранкові зустрічі, тощо.

 Найулюбленіша з них в моєму класі - «Щоденник вражень». Діти знають, що ніхто без їхнього дозволу не може його читати. (В класі він називається «Секретики»). Окремої уваги заслуговує новий засіб навчання – ЛЕГО. Це альтернатива рахунковим паличкам, фішкам для звукового аналізу, обладнанню для фізкультхвилинок. Граючись з ЛЕГО дитина поєднує розумові та практичні дії.

   Я переконана, що вводячи ці нові види діяльності в практику всі вчителі зіткнулися з різними переживаннями (я не виняток). «Сигнали», на які мають реагувати діти (чи таке можливо?); тактильний контакт з дітьми на ранкових зустрічах (а як же особистий простір?); сприйняття цілих надрукованих слів (а букви ще не вчили); навчальний матеріал за четвертий клас у першому ( звірі, риби, комахи, птахи); з першого дня вирізати, групувати, клеїти… (це буде хаос). 

   Та в реальності, і я це підтверджую, «сигнали» діють, тактильний контакт – не страшно, а навпаки корисно. Вчитель відчуває за рукою дитини, чи вона замерзла, чи боїться, чи дружня, відкрита, чи замкнута. Сприйняття цілих слів – це взагалі чудо. Не вміючи читати і не знаючи букв у книгах розпізнавали слова «мама», «тато», «Україна», «Київ», своє ім’я. А щодо вирізування… Ну то й що, що кругла фішка трішки не кругла. Зате самі робили. А коли у клас залетів великий комар і багато хто кричав, що то павук, то знайшлися діти, які порахували його ніжки і виявилося, що то комаха. 

   В НУШ батьки стали більш відкритими. Вони розуміють, що лише співпраця, взаєморозуміння, бажання йти разом до мети зроблять дітей щасливими і успішними. Їм сподобалося, що дітям уже не потрібно бути однаковими. Тим більше результат НУШ не забарився: уже в перші місяці навчання за новою програмою батьки побачили зміни і їх вплив на розвиток дитини (адаптація першокласників минула швидко, вони із задоволенням ходять до школи). Всі батьки мають змогу брати участь у навчально-виховному процесі. Хто хотів посидіти на уроці – був помічником вчителя; хто хотів відчути себе вчителем – ставав ним в день батьківського самоврядування;  хто хотів відчути себе учасником навчального процесу – брали участь в уроках, де батьки і діти займалися спільною трудовою діяльністю.

   НУШ ставить і ще ставитиме перед нами найрізноманітніші виклики.

-         Як зацікавити дітей? Бо ще є вчителі, які впевнені, що вони головні в навчально-виховному процесі і думка дітей нічого не важить.

-         Що робити, якщо всі діти захочуть сумувати, а ви бачите, що вони просто лінуються?

-         Як створити такі умови, щоб дитина сама захотіла вчитися?

-         Як реагувати на вільне висловлювання думок? (Моя мама лінива)

-         Якщо дитина категорично чи принципово не схоче нічого робити?

    Попереду ще дуже багато роботи. Перед нами стоїть завдання – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною. Для дітей мають відкритися двері в абсолютно новий освітній світ – цікавий, захопливий і дружній до них. Тому змінюймо підхід до організації навчання, ставлення до дітей (як не крути, а вони найцінніше, що довіряють нам батьки), до відносин між вчителями. Я вірю, що нам все вдасться.