У
системі загальної середньої освіти одне з основних місць займає початкова
школа, де закладається фундамент розумових, моральних, та емоційно-вольових
якостей особистості. Курс математики початкових класів є основою для
осмисленого засвоєння системи математичних знань, формування вмінь і навичок у
5-6 класах і отримання математичної освіти в цілому.
Розв’язування
задач спрямоване на формування в учнів системи математичних знань, вироблення
вмінь і навичок математичного моделювання, обчислення, розвитку прийомів
розумової діяльності (планування, пошук раціональних шляхів, критичність тощо).
Задачі допомагають розкрити опосередковані зв'язки математики з навколишнім
світом і практичною діяльністю людей, реалізувати пізнавальні і виховні функції
навчання. Так, сюжети текстових задач для початкових класів відображають працю
дітей і дорослих, досягнення країни в різних галузях господарства, науки,
культури, містять цікаву пізнавальну інформацію з природознавства. І навпаки,
через зв’язки з навколишнім світом можна привити учням інтерес до задач,
бажання їх розв’язувати. Наприклад, при вивченні нового виду задач можна брати
такі, які безпосередньо пов’язані із життям учнів та з життям їх близьких та
знайомих. Так при вивченні задач на множення (2 клас) та задач на зведення до
одиниці (3 клас) я складала учням задачі про себе.
-
Цього
літа Лілія Миколаївна зварила варення і закрутила в скляні банки. Три дні я
варила по 3 банки, а на четвертий – лише 2. Скільки банок варення у мене
вийшло?
-
Лілія
Миколаївна зв’язала 3 такі кофтини з шерстяної нитки за 21 день. За скільки
днів вона зв'яже 5 таких кофтин?
Одночасно приношу на урок банку власного варення та
зв'язану мною кофтину (або її фото). Це викликає неабиякий інтерес до задачі та
бажання її розв’язати.
Процес
розв’язування задач сприяє формуванню таких розумових дій, як аналіз і синтез,
конкретизація та абстрагування, порівняння та узагальнення. Від оволодіння
вміннями розв’язувати задачі залежить не лише підготовка школярів з математики
на даному етапі навчання, а й осмислене засвоєння системних курсів алгебри,
геометрії, фізики, інформатики у наступних класах. Та так може статися, що учні
не можуть і не хочуть оволодівати математичними знаннями.
У першому
випадку процитую слова В. Сухомлинського: «Не можна вимагати в дитини
неможливого. Будь-яка програма з будь-якого предмета – це невеликий рівень,
коло знань, але не жива дитина. До цього рівня, до цього кола знань різні діти
йдуть по-різному. Одна дитина вже у першому класі може самостійно прочитати
задачу й розв’язати її, інша ж зробить це в кінці другого, а то й третього року
навчання. Треба вміти визначити, яким шляхом, з якими уповільненнями і
труднощами дитина може підійти до рівня, передбаченого програмою, як конкретно
реалізувати програму в розумовій праці кожного учня».
В другому
випадку завданням вчителя є зацікавити учня, показати важливість того чи іншого
предмета, у моєму випадку – математики. Коротко
опишу, як я викликала інтерес учнів до математики, зокрема до розв’язування задач.
1. Завжди
всі мої учні знають, що математика – це мій улюблений предмет (так само, як і
українська мова, літературне читання, тощо). Більшість учнів хочуть наслідувати
вчителя.
2. Пов’язую
уроки математики з улюбленими уроками учнів. Так з’явилися інтегровані уроки з
природознавства та математики: «Чи варта вода, щоб її охороняли? Розв’язування
вивчених видів задач» для 2 класу та «Чи варте повітря того, щоб його
охороняли? Задача на зведення до одиниці» для 3 класу.
3. В
наш час учні уже не ті, і на них уже майже не діють такі методи викладання, як
розповідь та лекція з використанням декількох малюнків. Їм треба бачити весь
процес, діяти самим. Саме тому в класі було встановлено проектор. Сучасним
учням – сучасні технології. Я отримала нові можливості пояснювати задачі.
4. Звичайно,
не можна забувати про традиційні способи короткого запису задач, які теж дають
добрі результати (адже, вони допомагають зрозуміти зміст задачі). Це і запис у
рядок, і запис у вигляді смужки, і запис у таблиці, і структурний запис задачі.
Дуже є дієвим і сучасним схематичний запис задачі за допомогою відрізка.
5. Викликає
жвавий інтерес задача, до якої вчитель сам малює схематичний малюнок (машинка,
банка, бочка, яблуко, квітка).
6. «Проектування»
задачі в реальне життя. Наприклад,
-
Щоб
розлити 21 літр соку використали 7 банок. Скільки потрібно банок, щоб розлити
30 літрів соку?
Якщо
після перечитування задачі учні не розуміють її зміст, то можу пояснити так: «Я
знаю, що ваші мами дуже чемні. Вони влітку витискали сік з яблук. Звичайно, соку
було дуже багато, аж 21 літр, то мама взяла 7 банок. Вона питає вас: «А скільки
соку вміститься в одну банку?». Сік був дуже смачний. Мама вирішила витиснути
уже 30 літрів соку. Так як вона знає, що в одну банку вміщається 3 літри, то
попросить вас обчислити, скільки треба взяти банок». Можна продовжити творчою
роботою над задачею: «Мамі дуже сподобалося витискати сік і розливати його в
банки. Вона витиснула 9 літрів апельсинового соку, 12 літрів лимонного, 15
літрів виноградного, тощо». Учні обчислюють кількість банок, які потрібні мамі.
І задача розв’язана, і мама задоволена, що у неї такі розумні діти.
7.
Деякі задачі можна інсценізувати.
Це викликає цілу хвилю захвату.
Наприклад,
Котик і Жабка вирушили
на зустріч один одному. Котик до зустрічі пройшов 409 м, а Жабка – на 68 м
більше. Яка відстань була між ними спочатку?
Зразок
інсценізації:
-
Привіт,
Жабко.
-
Привіт,
Котику. Звідки йдеш?
-
Я
іду з річки. Ловив там рибку. А ти звідки йдеш?
-
Я
збирала квіти в лісі. Цікаво, яку відстань ти пройшов, поки ми зустрілися?
-
Я
пройшов 409 метрів. А ти?
-
Обчисли.
На 68 метрів більше.
-
А
скільки ми пройшли разом?
Можна точно сказати, що учні зрозуміли
зміст задачі, та ще й розвивається зв’язне мовлення.
8. Використання
на уроках математики предметів, які здавалося б не мають до неї відношення.
Наприклад, складання геометричних фігур з стрічок чи шерстяних ниток (див.
https://www.youtube.com/watch?v=yZU7_tDwl5M)
9. Використання
задач в позакласній роботі, у виховних заходах (не обов’язково математичних),
показуючи, що це реальні життєві ситуації (які можуть статися з кожним із
учнів), а не вигадка якихось чужих тіток та дядечок.
Можу впевнено зробити висновок, що вище
описані методи роботи активізують пізнавальну активність молодшого школяра,
розвивають логічне мислення, викликають цікавість та захоплення. Не гарантую,
що всі учні будуть відмінниками, та уроки будуть веселими, пізнавальними та нестандартними.
