Власний особистісний і педагогічний
портрет
Народжена вчителем, ідеалістка, працеголік,
розумна, відповідальна…
Ці слова я чую дуже часто. Від мами, бабусі,
брата, подруги, колег, батьків учнів. Та хіба це про мене? Я так не вважаю.
Просто я дуже люблю дітей, люблю з ними спілкуватися, люблю бачити в їх очах
цікавість ( бо ж від їхньої цікавості хочеться і мені працювати), люблю слухати
їхні думки ( які ж ці думки бувають глибокі). Та скільки треба докласти зусиль,
щоб діти відкрилися для спілкування, щоб вони зрозуміли, що вчитися цікаво, а
не робили величезні зусилля над собою і в результаті остаточно втрачали інтерес
до всього. Оце дилема: «Як витягнути кожну дитину з «мушлі»? Одні діточки за
декілька хвилин проявляють до вчителя симпатію, відкриваються йому, а іншим потрібен
час… На жаль є діти, які не відкриваються… (До речі, я з їх числа).
Кажуть, діти тепер не ті. Я пересвідчилася
в цьому два роки тому. Мої діти не знали для чого прийшли до школи. Лише в
листопаді першого класу я почула: «Я і не знав, що математика така
цікава!» (Математика – це ж моя
пристрасть). Та все ж результативність моєї роботи залишала бажати кращого. Я
зрозуміла – останній шанс комп'ютерні технології. Постаралася не дуже потратити
«відпускні», частину захотіли дати батьки учнів, чого не вистачило – додав
чоловік (якраз приїхав із заробітків) і… у 2 – Б класі з’явився проектор. Слава
Богу, процес пішов. Очі заблищали, з’явився улюблений предмет – природознавство
(шкода, що не математика). Руханки, відеоролики, презентації… Головне, що вони
захотіли вчитися… Хіба це «народжена вчителем, ідеалістка?».
Є в мене учениця-ідеалістка. Вона уже із
семи років уміє поставити собі ціль і досягнути її (багатьом дорослим це не під
силу). Лише за один рік вона зробила стрибок у техніці читання з 18 до 130 слів
за хвилину (в тому році ще був такий вид контролю). Що б не попросила її – буде
готово на наступний день. У всьому бере участь: гімнастика, танці, баян,
проекти, позакласна робота – все виконує ідеально. Для всіх учнів класу є
прикладом, та ще й цим не хизується і не задирає носа. Мені ще б у неї
повчитися…
Працеголік… Я дуже люблю свою сім’ю.
Прибирати в будинку, готувати смачну їжу, можу щодня випікати смачне печиво,
торти (на жаль підводить фігура). В мене дуже чітко розділений час на роботу і
на сім’ю. Трішки, в глибині душі, засмучуюся, коли треба посидіти на роботі
зайву годину-дві, але не можу дозволити собі іти на лікарняний, бо мої діти «пропадуть».
Розумна… Як здавала я екзамени у 1997 році,
а як тепер проходять ЗНО наші діти…(Думаю, в 2016 р. золота медаль навіть не
пройшла б повз мене.)
Єдине, з чим згодна – відповідальна. Бо
немає більшого скарбу на Землі, як наші діти. Наші сонечка, мишки, зайчики,
квіточки, рибки. Їх життя і здоров'я – безцінні!
Народжена вчителем, ідеалістка, працеголік,
розумна, відповідальна?
