Екологічний ранок «Збережи джерело життя» 4 клас

Сцена святково прибрана. Кругом дерева, кущі, озеро з рибками.

Вчитель.

-         Вода. В неї немає ні смаку, ні кольору, її не можна описати. Нею насолоджуються, не бачачи її. Вона саме життя, найбільше багатство на світі.

Бруднуля.

-         Що я чую за дурниці!

Що вода найбільший скарб?

Ех, почули б це синиці.

Посміявся б, навіть, краб.

Учень.

-         Ти говориш щось не те,

Не туди тебе несе.

Мабуть, зовсім ти не вчишся –

Краб же у воді живе.

А ти хто?

Бруднуля.

-         Я Бруднуля Бруднулькін.

Знаменитий неуважний.

Вранці я сорочку взяв

Руку всунув у рукав.

Але що за плутанина?

Не рукав то, а штанина.

Але то і не важливо –

Головне, що так красиво!

Учень.

-         А ти сьогодні умивався?

Бруднуля.

-         За це діло я не брався.

Я ж вам кажу, що вода –

То найбільшая біда!

Учень.

-         Ти, Бруднулькін, не правий,

Вода потрібна всім на світі.

Чи то могутній дуб старий,

Чи розмаїття гарних квітів.

Вода потрібна і пташкам,

Великим і малим тваринам.

І життя не буде там,

Де кінчиться вода студена.

Бруднуля.

-         Та неправда це усе!

Даремно я тут говорив!

А щоб довести свою правду

Бруднульську партію створив.

1 Бруднуля.

-         Всі кажуть, що вода потрібна.

Та подивіться навкруги –

В якому руслі річка бідна,

У сміттю всі береги.

2 Бруднуля.

-         І струмків уже не видно.

Не потрібні людям, видно,

Дзвінкі, чистесенькі струмки.

3 Бруднуля.

-         А потім вся вода стікає

У краники в будинки наші.

Обличчя нею ми вмиваєм,

А мама варить супи й каші.

Бруднуля.

-         Ні, дякую сердечно вам –

Та вийшов висновок тут сам.

Вода на світі не потрібна,

Бо це ні золото, ні срібло.

Ромашка.

-         Партія у вас хороша

І ти справжнісінький герой.

Та тільки є одна помилка,

Висновок у вас не той!

Забруднена вода довкола –

Її потрібно захищать!

І не казать, що не потрібна,

А берегти і очищать.

Щоб доказать, що все це правда –

Ми на екскурсію підем.

Подумаєм про роль води.

Ну що в дорогу?

Бруднулі.

-         Ми ідем!

Приходять у березовий гай. 4 берізки ведуть хоровод.

1 Берізка.

-         Ой, у мене, у берізки

Білая кориця.

Вичесані кіски –

Любо подивиться.

2 Берізка.

-         Ой, у мене, у берізки

Чобітки юхтові

І сережки золотисті

У кудрях шовкових.

3 Берізка.

-         А на грудях – вишиванка

Мережана, біла.

Усміхнуся я легенько,

Як дівчина, мило.

4 Берізка.

-         Ось уже й весна надворі

Оживемо ми усі.

Станем гарні, білокорі

Наче вмиті у росі.

Барвінок.

-         Здрастуйте берізоньки

Подружки лісові.

Ви як яскраві зіроньки,

І люблять вас усі.

Бруднуля.

-         І що у них такого,

Що люблять їх усі?

1 Берізка.

-         Якщо так, гостріше слух,

Притаїть на хвильку дух.

Хто з вас пив з берізки сік?

В цьому напої – цінний лік.

2 Берізка.

-         Від півдюжини недуг,

І кров нашу профільтрує,

І легені підлікує.

3 Берізка.

-         Згладить виразки глибокі

І понизить жар високий.

А березові бруньки

Й молодесенькі листки

Вам дають настій відмінний

У якому вітаміни.

Бруднуля. (ходить кругом берізки)

-         Берізонько, берізонько,

Ти мавко лісова.

Корисна ти і гарна.

До чого ж тут вода?

4 Берізка.

-         З води берем ми силу

Дає життя вона.

Якщо б вода пропала –

Сумна була б Земля.

Барвінок.

-         Дерева повсихали б,

Пропали би квітки.

Травиця вся зів’яла.

Як же ж без води?

Вибігає мишка.

Мишка.

-         Про що мова тут іде?

Можна тут у вас присісти?

Без рослин ми пропадем,

Бо не буде що нам їсти.

Дуже любим корінці,

Вони такі в дерев свіженькі.

І пшеничку полюбляєм –

Ці зерняточка смачненькі!

Лисичка.

-         Що чую я? Помруть мишата?

Що ж тоді я їсти буду?

А як помруть ще й зайченята…

Я подам на вас до суду!

Ведмідь.

-         Нам теж не буде чого їсти.

І що, ми тоже помремо?

Дозвольте десь отут присісти,

Бо щось мені уже й не то!

Учень.

-         Ох, сумно буде на Землі.

Не буде дощику, ні снігу.

Не будуть линути пісні.

Не буде радості і сміху.

Бруднуля.

-         Дивіться, бо розплачусь я.

О, яка страшна картина.

Невже загине вся Земля?

І всюди буде лиш пустиня?

Барвінок.

-         Тобі багато показали

І багато розказали.

Тепер подумай про все сам

І висновки ти скажеш нам.

А поки думає Бруднуля

Розважимося трохи ми.

Учень.

-         У лисиці стільки рогів,

Скільки пальців убджоли.

Вчитель.

-         Я бачу, що учні уже почали жартувати. Тоді пропоную декілька жартівливих задач.

-         Скільки хвостів у п’яти дроздів?

-         Скільки носів у чотирьох собак?

-         Скільки вушок у трьох мишок?

-         Скільки крил у павука?

-         Ось ще одна є гра

Вона й серйозна і смішна.

Уважні будьте ви усі.

Вона зветься «Так чи ні»

-         Скажіть, співає сом пісні? Чи вміє плавати гусак?

-         Чи може стати у вогні вода холодним льодом?

-         Скажіть мені, червоний мак в січневу пору квітне?

-         А крокодил букет на дні з лілей зібрати може?

-         Чи може вище гір літак у вишину злетіти?

-         А візерунки на вікні мороз малює взимку?

-         Чи правда, діточки, що рак, коли повзе, то задки?

-         Ріка біжить в долині. Чи є у неї ноги?

-         А чи буває сон у сні? Чи правда це, що вовк усмак наївся груш і яблук?

-         Насамкінець, скажіть мені, весела гра у «Так чи ні»?

-         Трохи ми порозважались,

Трішечки уже й погрались.

Вода потрібна на Землі.

А чи ви любите її?

1 Учень.

-         Коли велика спека влітку

І гратись вже немає сил.

Щодуху я біжу у річку,

Неначе в мене пара крил.

А вода мов розуміє –

Хвильками ніжно обійма.

І зразу я стаю бадьорий.

Найкращий друг мій – це вода!

2 Учень.

-         А я люблю, коли узимку

Сніжок лапатий випада.

Кататися на санях й лижах.

В дворі вже й баба снігова.

3 Учень.

-         А як приємно прогулятись

Під теплим дощиком весною.

І взагалі, дружити треба

Із чарівницею водою.

4 Учень.

-         А яка краса уранці,

Коли роса блищить на квітах.

Вона то схожа на сльозини,

То на перлини й самоцвіти.

5 Учень.

-         Як прогримить гроза у небі,

З’являється веселка там!

Та хіба ж це не красиво?

Бруднуля, ну подумай сам.

Пісня «А вже ясне сонечко»

Вчитель.

-         А що цікавого можете сказати про воду ви?

6 Учень.

-         Вода фотографує. Вода дзеркало. У воді відбивається, як хороше, так і зле. Часто в сім’ях буває розлука, суперечка, здавалося б з дуже простого: воду п’ють з вищербленої чашки. Вода фотографує надбитість і в хаті біда. А ще не можна ставити воду на підлогу. По підлозі ми ходимо, а вода вважається святинею. Ноги йдуть на різний перехід: вода сфотографувала.

7 Учень.

-         А ще вода чує! Якщо начитати над водою молитви, то можна вилікувати нею людей. В давнину казали : «Дай спити однієї води – чоловік на лавицю ляже, тобто помре. Дай спити другої – з лавиці ся підійме»

Барвінок.

-         Скільки всього ми дізнались

І у всьому розібрались.

Що ж ти скажеш нам, Бруднуля,

Найвідоміший грязнуля?

Бруднуля.

-         Ну, все, годі вже!

Ви мене вже розсердили!

Отак добре, отак ні.

Досить вже мене навчили!

А уявіть, гроза іде…

І дощ із цукру із хмар паде.

А ще як піде з хмари град,

А замість граду – шоколад!

І навіщо пити воду?

Можна пити кока-колу.

Без води наш рідний край,

Буде, як солодкий рай!

Гучний голос.

-         Якщо хочеш, то давай

Попадемо у цей рай!

Пісня «При долині кущ калини»

Навкруги пустеля.

Зів’яла Ромашка.

-         Водички дай, води.

Урятуйте від біди.

Жити вже немає сил.

Навкруги усюди пил.

Бідні рибки повмирали.

Як вижить без води – не знали.

Ведмідь.

-         Ох, прийшла до нас біда.

Де поділася вода?

Одна пустеля навкруги.

Від нас лишаться лиш сліди.

Лисиця.

-         Не лишиться і слідів.

Ти багато захотів.

Занесе усе піском.

Життя лишиться лише сном.

Мишка.

-         Ну що, будемо прощатись

І не будем ображатись,

Як зробили щось не те.

Але як було нам добре,

Коли була в нас вода.

Та її уже нема.

Бруднуля.

-         Стійте! Що я наробив!

Що за світ я сотворив!

Рибко, рибко, оживи!

Ромашечко, голівку підійми!

Я зрозумів усе!

Хай хмара дощик принесе!

Барвінок.

-         Ти такий упертий був.

Та все-таки ти щось забув!

Забігає учень.

Учень.

-         Лист, лист для Бруднулі від Мойдодира.

Вчитель.

-         Послухаємо, що він пише.

-         Дорогий Бруднуля! Пишу тобі листа.

І прошу, мий частіше руки і обличчя.

Трися губкою і мочалкою.

Потерпи – це не біда.

І чорнило, і варення змиє мило і вода.

І мікроби розбіжаться,

бо чистюль вони бояться.

Як подружишся з водою,

Будуть всі дружить з тобою.

Бруднуля.

-         Докінчуйте тут самі, бо в мене є важливіші справи. Я йду митися!

Пісня «Сонечко»

Учень.

-         Вода – давняя богиня, зелен-роду берегиня.

І вродлива, й сановита, вся квітками оповита.

Розвіває квіти всюди, аби радість мали люди.

І дерева, трави, квіти, то її неначе діти.

І щоб ця краса не зникла, бо до неї уже звикли,

Обіцяєм не смітити, воду нашу захистити.

Пісня «Усмішка»

Вчитель.

-         Ось і кінчилась вистава.

Спасибі всім, хто працював.

Актором був, вірші читав,

Співав пісні і танцював.

Хто нам у всьому помагав

Та тим, хто в гості завітав.

На цьому прощавайте

І ще не раз у гості завітайте