Казка "Кохання феї" (складена 2 - Б класом, 2008р.)

Кохання феї

Кіпер Юлія читала нашу казку Пізнайкові

В темному лісі, далеко в Карпатах

Стоїть, як загублена, темная хата.

Бабуся живе в ній, що вічно сумна,

І вік доживає в тій хатці сама.

Ось вийшла бабуся, грибочки збирає

Аж раптом красуню вона зустрічає:

-         Ця мавка лихая загубить мене.

Хто їх зустрічає – біди не мине.

Та мавка говорить добрі слова:

-         Син ваш живий, ви вже не сама.

Син ваш живий. Повірте мені.

-         О, Боже, синок мій загинув в війні.

-         Ні, не загинув… – не доказала.

Злі сестри її за собою забрали.

Бабуся здригнулась, де й сила узялась.

Швиденько в дорогу старенька зібралась.

Підходить до річки – щось дивне в кущах.

Кущі розгорнула – там двері блищать!

Заходить в кімнати і сина стрічає,

Мотузки розв’язує і…утікають.

Біжать по кімнатам, та що тут зробилось…

О, лишенько, люди, вони загубились!

Та горювати тут часу немає…

І раптом їх добрая мавка стрічає:

-         Хочу сказати, я зовсім не мавка,

Я добрая фея, чарівна білявка.

А вашого сина украли злі мавки

І довго тримали у темному замку.

Вашого сина давно полюбила,

Зате і на мавку перетворилась.

Де лиш не була його я шукати…

Та досить розмов, давайте тікати!

Вибігли з замку, фея двері закрила,

А ключ на лелеку перетворила.

Гуляли весілля, що світ ще не бачив.

А мавок ніхто з тих пір теж не побачив!