Мета. Показати учням важливість школи в їхньому житті. За допомогою творів В.О. Сухомлинського пробудити в душах ді-
тей такі почуття, як людяність, працелюбність, співчуття,
любов, щирість, щедрість, цікавість. Спонукати до самос-
тійного спостереження за навколишнім світом, складати
вірші і оповідання на основі побаченого і почутого.
тей такі почуття, як людяність, працелюбність, співчуття,
любов, щирість, щедрість, цікавість. Спонукати до самос-
тійного спостереження за навколишнім світом, складати
вірші і оповідання на основі побаченого і почутого.
Обладнання. Фото з уроків і перерви нашого
класу, портрет
В.О.Сухомлинського,
казки «Велика склянка»,«Мишкові купили
велосипед», «Лялька під дощем», «Найледачіший кіт», вірш
«Я був на далекій чужині»,
«9 негідних речей», «Наказ дітям» В.О.Сухомлинського, малюнки учнів,
колективно складений вірш «На прогулянці».
Школа, школа, школа!
В цьому слові так багато.
То зранку з ліжка нас не зняти,
То ідемо як на свято.
Ми звикаємо до неї.
Як удома тут живемо.
Вчителі нам мами й тата.
До
повноліття разом йдемо.
(Пісня «Про школу»
на музику з мультфільму «Бременські музиканти»)
Кращої не знайдеш ти ніколи
на всім світі від цієї школи.
Кращих друзів просто не буває.
Кожен друг тобі допомагає.
Клас для нас галявина квітуча,
Де лиш сонце і немає тучі.
Вчителі як пташечки співають,
Уму-розуму всіх нас навчають.
А у школі всі нас дуже люблять.
Добре слово скажуть, приголублять.
Вчительки нам наче рідні мами.
Наше щастя бути школярами.
Вчитель.
Доказ є один у мене,
Що ця школа – рідний дім.
Легко діткам нашим вчитись,
Добре почуватись в нім.
( На інтерактивній
дошці вчитель показує фото, зроблені на уроках і пе- рервах).
Ой, нема де правди діти
Дуже гарна школа в нас.
Тут розумні, гарні діти,
Чистий, світлий кожен клас.
( Заходить
листоноша)
Листоноша.
Вам термінова талеграма.
(Підбігає учень)
Учень.
Нічого собі термінова!
Що це за дивная змова?
Рік відправки прочитать?
1935!
(Всі діти
обступають вчителя. Здивовано вигукують)
Вчитель.
Цікаво, хто ж нам пише?
Хай в залі запанує тиша!
«Наказ дітям» (в загадках)
1. Хто вам дав життя на світі?
Задля вас лише й живуть.
Заради них ми добрі діти!
Любові й миру від нас ждуть. (Батьки.)
/
2. Це не лише батько й мати.
Це й бабці, дідики, тітки.
Дядьки, сестрички, братик, я.
Це все великая … (Сім’я.)
3. Три нещастя є в людини:
Старість, смерть і лихі… (діти.)
Не міняйтеся з роками!
Хай батьки гордяться вами!
4. Невдячність, байдужість дитини
Для рідних найбільша біда.
А хто радість приносить у хату –
Родина завжди … (молода.)
(Підписано
В.О.Сухомлинський)
Вчитель. А хто такий В.О.Сухомлинський ?
(Відповіді дітей)
(Біографія
В.О.Сухомлинського. Учні розповідають, а на інтерактивній дошці вчитель
демонструє фото В.О.Сухомлинського, його родини.)
1 учень.
В Василівці, у вересні
В минулому столітті.
Народився Сухомлинський
Краще стало в світі.
2 учень.
Сім’я була у них велика:
Дітей чотири і батьки.
Трудились разом всі багато
Та в бідності текли роки.
3 учень.
Василь закінчив семирічку.
На лікаря хотів учитись.
Та інший був талант від Бога –
Дітей у школу пішов вчити.
4 учень.
Тяжкі умови, бідність, праця
Особистість формували.
Видатного педагога
В цілім світі люди взнали!
(
Пісня на вибір вчителя)
( Заходить молодий
чоловік, одягнений у костюм, з портфелем у руках)
Сухомлинський.
А це що за дивина?
Куди попав сьогодні я?
Вчитель. /
От новина, так новина!
Видатна у нас людина!
Сухомлинський.
Що за дивний сон напав?
Я роботу не проспав?
Чому говорять «Видатний» ?
Та ні, я зовсім не такий.
5 учень. Ви Василь Олександрович?
Сухомлинський. Так. Це я.
Вибачте, що це за країна?
5учень. Це наша рідна Україна.
Сухомлинський.
Але тут все помінялось (дивиться по сторонах)
А із школами що сталось?
Все чудове, світле, миле.
Скільки ж ви доклали сили?
От мені би у мій час
Таку школу, як у вас!
Вчитель.
Ми так хочем поруч стати
І про все вас розпитати!
6 учень.
А чи сон це, а чи казка
Поспілкуймося, будь ласка.
Сухомлинський.
Що ви хочете спитати,
І про що цікаво взнати?
Я не так багато знаю,
Бо лиш літ 17 маю.
7 учень.
Але Ви великий вчитель.
Стільки праць є і надбань.
Розкажіть про «Школу Щастя».
Звідки стільки різних знань?
Сухомлинський.
«Школа Щастя»? Я не знаю.
Та якось дивно почуваюсь.
Зарано, видно, я прийшов
І цього ще не винайшов.
Та скільки не було б ідей –
Я більш за все люблю дітей!
Вчитель.
Ану ж, давайте без образ.
Ми Вам розкажемо про Вас!
(Діти підскакують,
радіють. Грає музика. На сцені галявина. Всі сідають під дуба.)
8 учень.
Коли кінчалися уроки,
А сонце в ліжечко лягало,
І панував усюди спокій,
Серпанком луки огортало,
Тоді у поле йшов учитель,
А поруч з ним цікаві діти.
Під древнім дубом всі сідали,
Тихенько шелестіли віти.
І в тиші ночі прислухались,
І чули музику чудову.
Це пташка дивна, невідома
Співає пісню колискову.
А вчитель розповіді вів
Про Сонцеколоса-хлопчину.
Вражав казками школярів
Про Осінь – красную дівчину.
Та про істот усяких, мавок,
Шкільні пригоди та русалок.
А діти слухали, раділи
Та більше, більше знать хотіли.
Вчитель.
Казки ваші й оповідки
З легкістю усі читаєм.
А давайте в вікторині
Їхні назви угадаєм!
(Вікторина «Угадай
назву оповідання. Учитель добирає уривки з оповідань В.О.Сухомлинського «Як же
все це було без мене?», «По волосинці», «Горбатенька дівчинка», «Сьома дочка»,
«Красиві слова і красиве діло», «Який слід повинна залишити людина на Землі»,
«Гвинтик», «Кінь утік» і т.д.)
(Пісня на вибір вчителя)
9 учень.
А давайте щось новеньке
Ми на сцені розіграєм.
Задоволення нам буде
Й Вам приємно. Добре? Граєм!
(Інсценізація казок В.О.Сухомлинського)
«Велика
склянка»
Бабця Марія.
В нас в селі маленька школа.
Класів два, дітей по двадцять.
Вчать предмети різні в класі,
Між собою теж різняться.
Мене, бабцю, звуть Марія,
У їдальні куховарю.
Хліб із маслом всім намащу,
Молоком всіх напуваю.
Кружки маю всі однакі,
Лиш одна із них різниться.
Перший клас як прибігає,
Кожен хоче ухопиться.
Тихше, тихше будьте діти.
Що
за гамірний в вас клас.
Кожен хоче що найбільше.
Що ж це виросте із вас. (Хитає головою)
Другий клас в їдальню прийде
Кружку не бере ніхто.
Чом велику не берете?
Хто не любить молоко?
Діти.
Ми беремо всі однакі.
Бабця Марія.
А великая кому?
Діти.
Хто сором’язливий в класі
І невпевнений! Тому!
«Мишкові купили велосипед»
Мишко.
Батьки зробили подарунок
Ні дрібничку, ані клунок.
Ні машину, ні мопед.
Краще це! Велосипед!
На нім як вітер я лечу.
На нім до школи вмить домчу.
Хоч день із дітьми не пограюсь.
Та всі перерви прокатаюсь.
Після першого уроку
На площадку я біжу.
А до мене Федя миттю:
Федя.
Велосипеда дай, прошу.
Мишко.
Катався Федя всю перерву,
Продзвенів уже дзвінок.
Покатаюсь, коли другий
Дійде до кінця урок.
Знов біжу я на площадку
Жде мене уже Степан.
Що робити? Що робити?
Що я скажу? Що не дам?
На перервах всі катались,
Коля, Оля і Сергій.
Петрик, Вася і Оксанка,
Мирослава і Андрій…
Вчитель.
Сина мама виглядає.
Мишко.
Бо я пізно повертався.
Мама.
Скільки можна вже кататись?
Щось вже дуже ти загрався.
Мишко.
Куртку втомлено знімав…
Дітям «велика» давав.
Мама.
Я боялась – не даси.
А ти найкращий в світі син!
«Лялька під дощем»
(Дівчинка забігає з
вулиці, лялька лежить на лавці)
Зіна.
Мамо, мамо, я вже дома.
Мама.
Ти у мене чемна доня.
Треба ліжко розстеляти
Та лягати з Богом спати. (Вкладає доню)
Зайчик спить і Зіна спить
Вітер в листі шелестить.
Дощ співає колискову.
Присипляє мою доню.
Зіна.
Мамо! Дощ! А моїй ляльці
Холодно на мокрій лавці!
(Вибігає надвір,
бере ляльку, забігає у хату. Мати витирає їй голову рушником)
Мама.
Як забула ти її?
Залишила у біді?
Зіна. (Притискає до себе ляльку)
Тихше, лялечко, не плач.
Більш не буде так! Пробач.
«Найледачіший кіт»
(Лежить кіт. Перед
ним дві миски)
Кіт.
Я такий чудовий кіт.
Я один на цілий світ.
Молоко й сметана є.
Так лінь піднятись не дає.
Так лінь мені лягати спати,
Може трішки подрімати?
Ой, горобчик прискакав!
Переді мною стільки страв!
І сметана, й молоко,
Горобець стрибнув в вікно.
Але лінь мені вставати
Буду краще спати, спати…(позіхає)
Діти.
Ви такого ось ледащо
Більш не знайдете нізащо!
10 учень.
А ми гуляти теж ходили
І як поети теж творили.
(Демонстрації фото
з уроків на природі. Розповідь колективно складеного вірша «На прогулянці»)
Вчитель.
А
ми дізналися таке,
Що Ви не лиш казки писали.
Про Батьківщину вірш знайшли.
І ми його б Вам заспівали.
Сухомлинський.
Заспівати? Ну давайте!
Дуже радий я, співайте.
(Пісня за віршем
В.О.Сухомлинського «Я був на далекій чужині»)
Я був на далекій чужині,
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там , Вітчизно, тебе.
Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить.
І сонце Вітчизни моєї
Яскравіше в небі горить.
Я слухав пісні на чужині –
Хороші думки в тих словах.
Але то не крила орлині,
Що є в наших рідних місцях.
Сухомлинський.
Щось затримався у вас. (Дивиться на годинник)
Прощавайте! Мені час!
Залишаю вам, до речі
«Негідні для людини речі». (Витягає з портфеля аркуш паперу)
(«Негідні речі» за В.О.Сухомлинським)
11 учень.
Будь хорошим і слухняним,
Скривдити себе не дай.
Пам’ятай, що є і слабші
Ти їх сам не ображай.
12 учень.
Добре весело нам жити
З усіма дітьми дружити.
А як товариш у біді
Не відвернись від нього! Ні!
13 учень.
Хтось задачу розв’язав,
Ти її собі забрав.
Краще правду розкажи,
А задачу сам ріши!
14 учень.
Боягузтво, підлість, зрада,
Нерішучість – це гріхи.
Їм людина не є рада.
Забудь про них, будь ласка й ти!
15 учень.
Скромність, радість, доброта –
Це потрібне для життя.
Добра чи лиха година –
Не забудь, що ти людина!
16 учень.
Когось оббріхують чи лають,
А правду знаєш тільки ти.
Мовчати підло і огидно –
Треба все розповісти!
17 учень.
Набрешу на Олю, набрешу на Васю
І буду я жити ну дуже прекрасно.
Як сокіл з брехнею у небо полину.
Для друзів ж це буде, як постріл у
спину!
18 учень.
Обіцяю мамі – буду прибирати.
Обіцяю тату – рано ляжу спати.
Братикові кажу – в школу не спіши.
А мені у відповідь: Досить! Не бреши!
19 учень.
Бідний я, бідний, жалію себе.
А друзі не бачать, не чують мене.
Наталка ось плаче – не вірю я їй.
Тебе щоб жаліли – інших жалій!
Вчитель.
Великий майстер ці поради
Без сумніву, для нас писав.
І через товщу цього віку
До нас у школу їх прислав.
А
може цей стрибок в наш час
Натхненням став для праць! Для нас!
Немає коментарів:
Дописати коментар