Казка «Зіронька»

     

  Одного зимового вечора на небі ясно-ясно, яскраво-яскраво світила Зіронька. Та раптом вона згасла! Всі подумали: «Де ж, де ж наша Зіронька ясна-ясна, яскрава-яскрава?».

    Уже скоро мав наступити Новий рік, а вона все ще не світила. Зірочка собі думає:

-         Ой, якщо я не буду світити на Новий рік, то вже ніколи не зможу світити.

Поки вона була в роздумах, до неї підійшов Місяць.

-         Зіронько, не хвилюйся, ти засвітишся на Новий рік, ясно-ясно, яскраво-яскраво – сказав Місяць.

-         Але як? – запитала Зіронька.

-         Я тобі допоможу – відповів Місяць.

-         Ну добре. Але щоб я світила!

-         Я зрозумів, чому ти не світила – продовжив Місяць.

-         І чому ж? – знову спитала Зіронька.

-         В тебе просто поганий настрій. Поміняй його на веселий.

-         Але як це зробити?

-         Просто посміхнись. Хай усмішка засяє у тебе на обличчі.

-         Ну добре, я спробую!

    Раптом Зірочка засвітилась яскраво-яскраво, ясно-ясно.

    До кінця свого життя Зірочка більше не згасала.

                         

                         19.12.2016 р.                    Руснак Руслана