Школа під голубим небом (Про В.О.Сухомлинського)

  В Василівці, у вересні

  В минулому столітті.

  Народився Сухомлинський

  Краще стало в світі.

  Сім’я була у них велика:

  Дітей чотири і батьки.

  Трудились разом всі багато

  Та в бідності текли роки.

       Василь закінчив семирічку.

       На лікаря хотів учитись.

       Та інший був талант від Бога –

       Дітей у школу пішов вчити.

      Тяжкі умови, бідність, праця

       Особистість формували.

       Видатного педагога

       В цілім світі люди взнали!

       Коли ж кінчалися уроки,

       А сонце в ліжечко лягало,

       І панував усюди спокій,

       Серпанком луки огортало,

       Тоді у поле йшов учитель,

       А поруч з ним цікаві діти.

Під древнім дубом всі сідали,

Тихенько шелестіли віти.

 І в тиші ночі прислухались,

 І чули музику чудову.

 Це пташка дивна, невідома

 Співає пісню колискову.

 А вчитель розповіді вів

 Про Сонцеколоса-хлопчину.

 Вражав казками школярів

 Про Осінь – красную дівчину.

 Та про істот усяких, мавок,

 Шкільні пригоди та русалок.
  А діти слухали, раділи

  Та більше, більше знать хотіли...